Ваш кошик зараз порожній!
70.00₴
Автор | |
---|---|
Рік видання | |
Мова оригіналу | українська |
Мова видання | |
Кількість сторінок | 472 |
Формат | 145х215 мм. |
Оправа | м’яка |
ISBN | 978-966-7007-73-7 |
Зібрані у цьому збірнику статті та дослідження розглядають сучасні напрями в українській та світовій драмі, підсумовуючи у вибраних п’єсах деякі значні історичні події та аналізуючи драми у порівняльному аспекті із західньоевропейською драмою. В основу вибору авторів та творів покладено їхню якість і приналежність до української літератури (себто, драматичні твори, написані українською мовою в різних країнах світу). Дослідницьку увагу звернено на драматичний твір як літературний текст, зокрема його інтертекстуальність та зв’язок з іншими жанрами в контексті світової літератури. Автор також прочитує деякі п’єси через гру – аналізуючи різні театральні постанови протягом 1988–2007 років.
Книжкa буде корисною дослідникам, викладачам, студентам і любителям літератури, зокрема компаративістики.
Ця книга – гарний привід замислитися над тим, чи добре ми знаємо літературну постать і творчість Тадеуша Ружевича і чи правильно відчитуємо сенси, закладені у його поетичних образах. Автор подає новаторське і місцями контроверсійне бачення біографії польського письменника на широкому тлі повоєнної доби та проводить несподівані зв’язки між буттєвим і творчим вибором, між літературними попередниками й наступниками, між живописом і віршем, вибудовуючи власну інтерпретаційну стратегію з залученням новітнього арсеналу літературно-критичної думки. Хід дослідження тримає читача в напрузі, даючи відчути всю гостроту непростих взаємин Бога і світу, в якому в «марний час» живе, мислить і творить поет.
Для дослідників літератури та широкого кола читачів.
У книзі «Без рутини. Про поезію Віслави Шимборської та Збіґнєва Герберта» Войцех Ліґенза пропонує цікаве порівняння поезії Віслави Шимборської та Збіґнєва Герберта крізь призму неканонічного, позбавленого усталених літературно-критичних норм і зразків аналізу світосприйняття двох поетів. Нестандартна літературознавча інтерпретація дає змогу авторові з легкою майстерністю проникнути в невловиму таїну унікальних візерунків світобачення поетки й поета, у яких тісно переплелися видимі та невидимі світи, естетика й етика, життя і творчість. Віслава Шимборська та Збіґнєв Герберт, на думку дослідника, намагаються у поезії дати автентичну відповідь на одвічні питання про справжній смисл тимчасового буття людини у світі.
Для дослідників літератури та широкого кола читачів.
Понад пів сторічя футуризм вважався “сумним епізодом” у творчості кількох поетів “лихої пам’яті”. Позаяк такий діягноз поставив футуристам сам Максим Рильський, не багато знаходилося охочих і спроможних знову продискутувати ці питання. Літературна праця Олега Ільницького, професора Альберського університету (Канада), – це перша неупереджена спроба не тільки описати конфлікт між українським авангардом та його публікою, а й подати всебічний розвиток футуризму з історичного, теоретичного та літературного погляду від самих витоків (1914) до його зникнення (1931), чи то пак знищення.
Головна мета цього дослідження – відповісти на питання про роль прозового опису в структурі тексту і в пізнавальній інтерпретаціії світу. Завдяки широкому оглядові різноманітних прозових дескриптивних моделей (від реалістичної прози ХІХ століття до постмодернізму) польська дослідниця окреслює найпомітніші літературні стратегії опису, а такожм визначає ступені його синтаксичної і семантичної організації.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.