Ваш кошик зараз порожній!
Немає в наявності
| Автор | |
|---|---|
| Оправа | тверда, ламінована, матова |
| Формат | 145х215 мм |
| ISBN | 978-617-7962-28-0 |
| Кількість сторінок | 484 |
| Мова оригіналу | німецька |
| Мова видання | |
| Перекладачі | |
| Рік видання |
Книга Р. Інґардена «Літературно-художній твір» – це фундаментальне дослідження сутності художньої літератури та її ідентичності через призму феноменологічного аналізу будови літературного твору та його «життя» в читацьких конкретизаціях і осягненнях його якостей. Роман Інґарден обґрунтовує свою феноменологічну модель будови літературного твору як багатошарової поліфонічної формації, що появляється у творчому акті автора. Однак щоб читачі могли зрозуміти та оцінити літературний твір, він повинен стати естетичним предметом, набути естетичної цінності й перетворитися в естетичний досвід.
Книга є чудовою ілюстрацією пограниччя філософії, літератури, музики та естетики, які притаманні науковому стилю Р. Інґардена.
У книзі «Без рутини. Про поезію Віслави Шимборської та Збіґнєва Герберта» Войцех Ліґенза пропонує цікаве порівняння поезії Віслави Шимборської та Збіґнєва Герберта крізь призму неканонічного, позбавленого усталених літературно-критичних норм і зразків аналізу світосприйняття двох поетів. Нестандартна літературознавча інтерпретація дає змогу авторові з легкою майстерністю проникнути в невловиму таїну унікальних візерунків світобачення поетки й поета, у яких тісно переплелися видимі та невидимі світи, естетика й етика, життя і творчість. Віслава Шимборська та Збіґнєв Герберт, на думку дослідника, намагаються у поезії дати автентичну відповідь на одвічні питання про справжній смисл тимчасового буття людини у світі.
Для дослідників літератури та широкого кола читачів.
Книга Пауліни Субоч-Б’ялек та Іренеуша Староня «Надкольори й надаромати: Шульц, Мюллер, Блекер» – чудовий літературознавчий зразок інтелектуально захопливого порівняльного аналізу творів трьох відомих письменників, «алхіміків духу», які прагнули у своєму художньому світі міфологізувати дійсність, зокрема дитинство.
Тематичною основою порівняльного дослідження є поняття «духовної генеалогії» та «вираження невиражального», а його ефективною навігаційною системою став детальний аналіз тріади «пам’ять – уява – образ» із ключовою метафорою «кімнати пам’яті».
Літературознавчі мандри просторами уявної міфологізованої дійсності в текстах Б. Шульца, С. А. Мюллера та М. Блекера, які пропонує читачам це дослідження, без сумніву, поглиблює та розширює наше розуміння художньої літератури з її здатністю зачаровувати надкольорами і надароматами.
Для дослідників літератури та широкого кола читачів.
Понад пів сторічя футуризм вважався “сумним епізодом” у творчості кількох поетів “лихої пам’яті”. Позаяк такий діягноз поставив футуристам сам Максим Рильський, не багато знаходилося охочих і спроможних знову продискутувати ці питання. Літературна праця Олега Ільницького, професора Альберського університету (Канада), – це перша неупереджена спроба не тільки описати конфлікт між українським авангардом та його публікою, а й подати всебічний розвиток футуризму з історичного, теоретичного та літературного погляду від самих витоків (1914) до його зникнення (1931), чи то пак знищення.