Книга «Микола Гоголь – український письменник в імперії. Дослідження ідентичності» відомого канадського літературознавця Олега Ільницького є зразком нового перепрочитання та переосмислення творчого доробку Миколи Гоголя в полі світоглядних і духовних координат його творчого мислення як у контексті імперської ідеології та культури, так і у ширшому контексті української культури.
Автор всебічно висвітлює джерела конфлікту інтерпретацій навколо національної ідентичності письменника, детально аналізує відчайдушні спроби російських інтелектуалів упродовж двох століть привласнити творчу спадщину Гоголя задля конструювання власних імперських наративів, а також не менш відчайдушний опір діячів української культури таким намаганням.
Для літературознавців, культурологів, політологів і усіх, хто прагне глибше усвідомити життєву і творчу драму українських письменників в умовах імперської ідеології та культури.
Про автора.
Олег Ільницький − відомий канадський літературознавець, професор-емерит кафедри сучасних мов і культурологічних студій Університету Альберти.
Закінчив Міський коледж Нью-Йорка та Гарвардський університет, у якому здобув ступінь доктора філософії (PhD).
Автор праць з українського модернізму та культурних процесів у Російській імперії. Багаторічний редактор наукових журналів «Canadian Slavonic Papers» і «East/West: Journal of Ukrainian Studies».
У книзі «Без рутини. Про поезію Віслави Шимборської та Збіґнєва Герберта» Войцех Ліґенза пропонує цікаве порівняння поезії Віслави Шимборської та Збіґнєва Герберта крізь призму неканонічного, позбавленого усталених літературно-критичних норм і зразків аналізу світосприйняття двох поетів. Нестандартна літературознавча інтерпретація дає змогу авторові з легкою майстерністю проникнути в невловиму таїну унікальних візерунків світобачення поетки й поета, у яких тісно переплелися видимі та невидимі світи, естетика й етика, життя і творчість. Віслава Шимборська та Збіґнєв Герберт, на думку дослідника, намагаються у поезії дати автентичну відповідь на одвічні питання про справжній смисл тимчасового буття людини у світі.
Для дослідників літератури та широкого кола читачів.
Юзеф Марія Рушар, доктор гуманітарних наук, директор Інституту літератури (національний заклад культури Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польщі). Головний редактор культурного квартальника «Новий напис» (Nowy Napis), літературознавець, літературний критик та видавець.
З 2004 року є організатором міжнародних наукових конференцій «Гербертовська майстерня» (Warsztaty Herbertowskie) та видавцем серії «Бібліотека Пана Cogito» (Biblioteka Pana Cogito), до 2019 року вийшло понад 50 томів. Автор книг: «Сторож брата свого. Принцип відповідальності в поезії Збіґнєва Герберта» (Stróż brata swego. Zasada odpowiedzialności w liryce Zbigniewa Herberta, 2004); «Сонце республіки. Римська цивілізація у творчості Збіґнєва Герберта» (Słońce republiki. Cywilizacja rzymska w twórczości Zbigniewa Herberta, 2014); «Потертий профіль римських монет. Економіка як літературна тема» (Wytarty profil rzymskich monet. Ekonomia jako temat literacki, 2016; «Mane, tekel, fares. Образи Бога у творчості Тадеуша Ружевича» (Mane, tekel, fares. Obrazy Boga wtwórczości Tadeusza Różewicza, 2019); видав альбом «Апостол у відрядженні. Приватна історія мистецтва Збіґнєва Герберта» (Apostoł wpodróży służbowej. Prywatna historia sztuki Zbigniewa Herberta, 2006). У 2016 – 2019 роках був керівником ґранту «Образи Бога, людини і світу в польській літературі ХХ століття». З 2016 р. – ад’юнкт в Академії Ігнатіанум у Кракові.
Видав книгу «Червоні павуки. Щоденник солдата Польської народної армії» (Czerwone pająki. Dziennik żołnierza LWP, 2017) – нотатки з періоду відбування заслання у комуністичній військовій частині у 1978–79 роках.
Понад пів сторічя футуризм вважався “сумним епізодом” у творчості кількох поетів “лихої пам’яті”. Позаяк такий діягноз поставив футуристам сам Максим Рильський, не багато знаходилося охочих і спроможних знову продискутувати ці питання. Літературна праця Олега Ільницького, професора Альберського університету (Канада), – це перша неупереджена спроба не тільки описати конфлікт між українським авангардом та його публікою, а й подати всебічний розвиток футуризму з історичного, теоретичного та літературного погляду від самих витоків (1914) до його зникнення (1931), чи то пак знищення.
Літературознавство
Літературознавство
Літературознавство