Ваш кошик зараз порожній!
Немає в наявності
Автор | |
---|---|
Рік видання | |
Мова оригіналу | англійська |
Перекладачі | |
Мова видання | |
Кількість сторінок | 456 |
Формат | 145х215 мм. |
Оправа | тверда ламінована |
ISBN | 966-7007-75-0 |
Понад пів сторічя футуризм вважався “сумним епізодом” у творчості кількох поетів “лихої пам’яті”. Позаяк такий діягноз поставив футуристам сам Максим Рильський, не багато знаходилося охочих і спроможних знову продискутувати ці питання. Літературна праця Олега Ільницького, професора Альберського університету (Канада), – це перша неупереджена спроба не тільки описати конфлікт між українським авангардом та його публікою, а й подати всебічний розвиток футуризму з історичного, теоретичного та літературного погляду від самих витоків (1914) до його зникнення (1931), чи то пак знищення. Книга з’ясовує позицію українського футуризму в европейському контексті й саме з такої перспективи оцінює його набутки.
Для літературознавців, літераторів, усіх, хто цікавиться українською літературою.
Український футуризм. Передмова до українського видання
Передмова до англійського видання
Частина І. Історія руху
Розділ 1. Анатомія літературного скандалу: Михайль Семенко і джерела українського футуризму
Скандал
Футуризм та контекст українського модернізму
Модернізм versus футуризм
Розділ 2. Голодні роки (1914-1921)
Розділ 3. Аспанфут: Асоціяція панфутуристів
Розділ 4. АсКК: футуристи в масах
Розділ 5. Нова ґенерація
Бумеранг
Кадри
Платформа і програма
Перша метаморфоза: ВУАРКК
Полеміка з росіянами
Полеміки з “правими”
ОППУ: остання метаморфоза та кінець руху
Частина ІІ. Теорія руху
Розділ 6. Панфутуризм: дороговказ для аванґарду
Мистецтво як процес
Про ліквідацію мистецтва
Теорія культів
Ідеологія і фактура
У пошуках визначення “комуністичної” культури
Поза “Великим Мистецтвом”
Екструкція: компроміс переходової доби
Функціоналізм
Розділ 7. Естетика і поетика
Частина ІІІ. Літературна спадщина: Огляд творчости найзначніших представників
Розділ 8. Поезія
Михайль Семенко (1892-1937)
Ґео Шкурупій (1903-1937)
Олекса Слісаренко (1891-1937)
Юліян Шпол (1895-1937)
Розділ 9. Проза
Вступ
Ґео Шкурупій
Олекса Слісаренко
Дмитро Бузько (1891-1937)
Леонід Скрипник (1893-1929)
Розділ 10. Візуальні експерименти в поезії та прозі
Висновки
Джерела
Алфавітний покажчик
Перелік скорочень
Список ілюстрацій
Юзеф Марія Рушар, доктор гуманітарних наук, директор Інституту літератури (національний заклад культури Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польщі). Головний редактор культурного квартальника «Новий напис» (Nowy Napis), літературознавець, літературний критик та видавець.
З 2004 року є організатором міжнародних наукових конференцій «Гербертовська майстерня» (Warsztaty Herbertowskie) та видавцем серії «Бібліотека Пана Cogito» (Biblioteka Pana Cogito), до 2019 року вийшло понад 50 томів. Автор книг: «Сторож брата свого. Принцип відповідальності в поезії Збіґнєва Герберта» (Stróż brata swego. Zasada odpowiedzialności w liryce Zbigniewa Herberta, 2004); «Сонце республіки. Римська цивілізація у творчості Збіґнєва Герберта» (Słońce republiki. Cywilizacja rzymska w twórczości Zbigniewa Herberta, 2014); «Потертий профіль римських монет. Економіка як літературна тема» (Wytarty profil rzymskich monet. Ekonomia jako temat literacki, 2016; «Mane, tekel, fares. Образи Бога у творчості Тадеуша Ружевича» (Mane, tekel, fares. Obrazy Boga w twórczości Tadeusza Różewicza, 2019); видав альбом «Апостол у відрядженні. Приватна історія мистецтва Збіґнєва Герберта» (Apostoł w podróży służbowej. Prywatna historia sztuki Zbigniewa Herberta, 2006). У 2016 – 2019 роках був керівником ґранту «Образи Бога, людини і світу в польській літературі ХХ століття». З 2016 р. – ад’юнкт в Академії Ігнатіанум у Кракові.
Видав книгу «Червоні павуки. Щоденник солдата Польської народної армії» (Czerwone pająki. Dziennik żołnierza LWP, 2017) – нотатки з періоду відбування заслання у комуністичній військовій частині у 1978–79 роках.
Книга есеїв «Читаючи» відомого польського художника і письменника Юзефа Чапського – це зразок шляхетного читання-занурення в обрані тексти світової літератури з намаганням сягнути нових пластів духовності. Читання для самого автора є особливою духовною вправою, яка неминуче стає нагодою для внутрішнього вдосконалення і навіть преображення читачів. Читаючи, Юзеф Чапський глибоко переживає і проживає кожне слово, образ, мотив і думку.
Захопливі етично-естетичні авторські рефлексії Юзефа Чапського над читанням текстів світової літератури легко, майстерно і доступно вказують усім шанувальникам художнього слова на ціннісні орієнтири у нескінченних уявних мандрах просторами літератури.
Для дослідників літератури та широкого кола читачів.
Юзеф Чапський (1896–1993) – відомий польський художник і письменник, довго літній співробітник паризького часопису «Культура» під редакцією Єжи Ґедройца. Свідок-документаліст, який зумів вижити у пеклі радянсько-сталінських концтаборів (1939–1941) та описати свій досвід пере бування там у таких знакових працях як «Старо більські спогади, 1944», «Правда про Катинь» (1945), «На нелюдській землі» (1949; українське видання вийшло в 2017 р). У 1941 році вступив до польської армії генерала Андерса, був його уповноваженим з розшуку польських офіцерів, які зникли на території СРСР.
Юзеф Чапський є автором збірок блискучих есеїв «Око», «Дивлячись», «Читаючи».
Головна мета цього дослідження – відповісти на питання про роль прозового опису в структурі тексту і в пізнавальній інтерпретаціії світу. Завдяки широкому оглядові різноманітних прозових дескриптивних моделей (від реалістичної прози ХІХ століття до постмодернізму) польська дослідниця окреслює найпомітніші літературні стратегії опису, а такожм визначає ступені його синтаксичної і семантичної організації.
Пропонований зшиток – це подані в есеїстичному ключі нотатки про мову, а не впорядковані рекомендації щодо того, як правильно говорити, писати. Автор, перекладач і письменник Андрій Содомора, ділиться своїми роздумами над словом, його вагою в житті людини. Під особливим наголосом тут – одвічний, що нині слабне, зв’язок слова із серцем, серця – з природою рідного краю, землею загалом. У канві роздумів – постаті античної і нової європейської культури, а отже, духовний простір, у якому покликана жити людина, що наділена високим даром – мовою.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.