Ваш кошик зараз порожній!
460.00₴ 410.00₴
| Автор | |
|---|---|
| Оправа | тверда, ламінована, матова |
| Формат | 145х215 мм |
| ISBN | 978-617-7962-45-7 |
| Кількість сторінок | 256 |
| Мова оригіналу | англійська |
| Мова видання | |
| Перекладачі | |
| Рік видання |
Доставка та самовивіз з 28 січня.
Книга «Микола Гоголь – український письменник в імперії. Дослідження ідентичності» відомого канадського літературознавця Олега Ільницького є зразком нового перепрочитання та переосмислення творчого доробку Миколи Гоголя в полі світоглядних і духовних координат його творчого мислення як у контексті імперської ідеології та культури, так і у ширшому контексті української культури.
Автор всебічно висвітлює джерела конфлікту інтерпретацій навколо національної ідентичності письменника, детально аналізує відчайдушні спроби російських інтелектуалів упродовж двох століть привласнити творчу спадщину Гоголя задля конструювання власних імперських наративів, а також не менш відчайдушний опір діячів української культури таким намаганням.
Для літературознавців, культурологів, політологів і усіх, хто прагне глибше усвідомити життєву і творчу драму українських письменників в умовах імперської ідеології та культури.
Про автора.
Олег Ільницький − відомий канадський літературознавець, професор-емерит кафедри сучасних мов і культурологічних студій Університету Альберти.
Закінчив Міський коледж Нью-Йорка та Гарвардський університет, у якому здобув ступінь доктора філософії (PhD).
Автор праць з українського модернізму та культурних процесів у Російській імперії. Багаторічний редактор наукових журналів «Canadian Slavonic Papers» і «East/West: Journal of Ukrainian Studies».
Ця книга – гарний привід замислитися над тим, чи добре ми знаємо літературну постать і творчість Тадеуша Ружевича і чи правильно відчитуємо сенси, закладені у його поетичних образах. Автор подає новаторське і місцями контроверсійне бачення біографії польського письменника на широкому тлі повоєнної доби та проводить несподівані зв’язки між буттєвим і творчим вибором, між літературними попередниками й наступниками, між живописом і віршем, вибудовуючи власну інтерпретаційну стратегію з залученням новітнього арсеналу літературно-критичної думки. Хід дослідження тримає читача в напрузі, даючи відчути всю гостроту непростих взаємин Бога і світу, в якому в «марний час» живе, мислить і творить поет.
Для дослідників літератури та широкого кола читачів.
Книга есеїв «Читаючи» відомого польського художника і письменника Юзефа Чапського – це зразок шляхетного читання-занурення в обрані тексти світової літератури з намаганням сягнути нових пластів духовності. Читання для самого автора є особливою духовною вправою, яка неминуче стає нагодою для внутрішнього вдосконалення і навіть преображення читачів. Читаючи, Юзеф Чапський глибоко переживає і проживає кожне слово, образ, мотив і думку.
Захопливі етично-естетичні авторські рефлексії Юзефа Чапського над читанням текстів світової літератури легко, майстерно і доступно вказують усім шанувальникам художнього слова на ціннісні орієнтири у нескінченних уявних мандрах просторами літератури.
Для дослідників літератури та широкого кола читачів.
Юзеф Чапський (1896–1993) – відомий польський художник і письменник, довго літній співробітник паризького часопису «Культура» під редакцією Єжи Ґедройца. Свідок-документаліст, який зумів вижити у пеклі радянсько-сталінських концтаборів (1939–1941) та описати свій досвід пере бування там у таких знакових працях як «Старо більські спогади, 1944», «Правда про Катинь» (1945), «На нелюдській землі» (1949; українське видання вийшло в 2017 р). У 1941 році вступив до польської армії генерала Андерса, був його уповноваженим з розшуку польських офіцерів, які зникли на території СРСР.
Юзеф Чапський є автором збірок блискучих есеїв «Око», «Дивлячись», «Читаючи».
Проблему авторської свідомості досліджено на прикладі творчості Віктора Петрова-Домонтовича – однієї з найзагадковіших постатей в історії української літератури ХХ ст. Висвітлено дискусійні питання сучасного літературознавства: який зв’язок між письменником як реальною особою і автором як текстуальною стратегією; чи може читач розшифрувати авторські думки; які “сліди” присутності автора в тексті? Простежено, як співіснування різних “я” в інтелектуальній прозі письменника, манера викладу й побудова його романів та оповідань, жанрово-стильова специфіка, а також образна система художніх творів митця формують особливий світ Домонтовичевого Авторотексту.