Ваш кошик зараз порожній!
Немає в наявності
| Автор | |
|---|---|
| Рік видання | |
| Мова оригіналу | українська |
| Мова видання | |
| Кількість сторінок | 292 |
| Формат | 145х215 мм. |
| Оправа | тверда ламінована |
| ISBN | 978-966-8853-68-5 |
У книжці – розповідь про вихід у світ українського перекладу новознайденої тоді комедії давньогрецького драматурга Менандра “Відлюдник” (1962); про тих, хто сприяв перекладачеві і в праці над його першою книжкою, і в її опублікуванні; тут – роздуми про переклад, про слово загалом, про вічне. Автор, перекладач і письменник Андрій Содомора, здійснивши новий переклад цього твору й зіставивши його з давнім (між ними – 55 років), унаочнює шляхи вдосконалення своєї перекладацької майстерності.
Роман-есе відомого українського перекладача і письменника – його третій крок в оригінальній прозі. Автор спробував показати, чим є слово в житті кожної людини, зокрема, як те слово творить людину, впливає на її світосприймання, світовідчуття, настрої. У книзі більше життєвого, ситуаційного, живописного, тут в оповідній, настроєвій канві подані роздуми над Словом оригінальним і перекладним, постаті літераторів, перекладачів, професорів та науковців, багатьох, хто залишив живий слід у пам’яті автора.
Дві праці Андрія Содомори, видані в “Літописі”, закріплюють у вітчизняній культурі повноцінний новий жанр перекладацьких есе, об’єднаних роздумами над складністю перекладу культури, що сформувала образ і звучання слова.
Книга буде цікавою перекладачам, філологам, усім, хто закоханий у слово.
Книга стала лауреатом в номінації “Елітарна книга” (художня література та есеїстика українських авторів) в конкурсі “Форуму видавців 2001”
“На час оглянься добрими очима – усе, що міг, він дав” (Емілі Дікінсон). У тому часі – постаті, обличчя, голоси. Книжка в есеїстичному ключі розповідає переважно про філологів – “тих, хто любить слово” і вміє живим голосом ту любов передати своїм учням; тут також представники інших творчих професій, чия доля пов’язана з Львівським університетом, Львовом взагалі.
Лінії долі, переплітаючись, творять цілісну розповідну канву. На ній, у їхньому становленні, вимальовуються образи, хай і не співмірних у своїх досягненнях, але рівних щодо знань, перейнятих гуманістичними та патріотичними ідеалами непересічних людей.
«Три перстені» – друга прижиттєва поетична збірка Богдана Ігоря Антонича. Вона побачила світ у Львові 1934-го року після попередніх публікацій окремих творів у періодиці. Збірку передруковували у всіх пізніших зібраннях творів Б. І. Антонича, однак окремою книгою (після оригінального видання) збірка виходить вперше.
Упорядкування, підготовка текстів, наукове та літературне редагування, пошук архівних матеріалів – Данило Ільницький
Автор передмови – член-кореспондент НАН України Микола Ільницький, художнє оформлення Романи Романишин та Андрія Лесіва.
“Зів’яле листя” з перших поетичних рядків і до останніх дарує читачам нагоду розгорнути власне бачення любові. Перед нами чи не перша спроба художньо візуалізувати ліричні переживання поета, яку запропонувало наймолодше покоління львівських художників. (Автори художнього оформлення – талановиті митці Романа Романишин і Андрій Лесів.) Унікальність цього видання передусім у його композиції: сторінки оздоблені автографами поезій „Зів’ялого листя”, що знайдені в архівах Києва та Львова. У книжці збе-режено всі коментарі І. Франка до його поезій. Поетична збірка мимоволі нагадує альбоми початку ХХ століття із дбайливо вкладеними сухими рослинами. Книжка багато ілюстрована світлинами жінок епохи Франка.