Ваш кошик зараз порожній!
200.00₴
Автор | |
---|---|
Оправа | тверда ламінована |
Формат | 145х200 мм |
ISBN | 978-617-7962-05-1 |
Кількість сторінок | 164 |
Мова видання | |
Рік видання |
2-ге видання
“Зів’яле листя” з перших поетичних рядків і до останніх дарує читачам нагоду розгорнути власне бачення любові. Перед нами чи не перша спроба художньо візуалізувати ліричні переживання поета, яку запропонувало наймолодше покоління львівських художників. (Автори художнього оформлення – талановиті митці Романа Романишин і Андрій Лесів.) Унікальність цього видання передусім у його композиції: сторінки оздоблені автографами поезій „Зів’ялого листя”, що знайдені в архівах Києва та Львова. У книжці збережено всі коментарі І. Франка до його поезій. Поетична збірка мимоволі нагадує альбоми початку ХХ століття із дбайливо вкладеними сухими рослинами. Книжка багато ілюстрована світлинами жінок епохи Франка.
Книга потрапила до списку 13 найкращих книг “Форуму видавців 2006”
Автобіографія математика Станіслава Уляма – це історія одного з найвидатніших науковців ХХ століття, історія його наукового шляху і досягнень, багата на пророчі припущення і пересипана жвавими оповідками. Улям народився у Львові та був активним учасником математичних зібрань у «Шкотській кав’ярні», а з 1944 року працював у Лос-Аламоській лабораторії (США), де долучився до творення революційних змін у повоєнному світі. Вирізняючись серед колег-математиків любов’ю до експериментів, він один із перших почав використовувати комп’ютери для наукових розвідок і всіляко їх пропагувати. Автор спогадів зробив фундаментальні внески до цілої низки найскладніших математичних проєктів нашого часу, а тепер впускає українського читача ще й до пізнання особистих і надто людських взаємин із, наприклад, Енріко Фермі, Річардом Фейнманом, Едвардом Теллером, Джоном фон Нойманом.
Науковий редактор Михайло Зарічний
“На час оглянься добрими очима – усе, що міг, він дав” (Емілі Дікінсон). У тому часі – постаті, обличчя, голоси. Книжка в есеїстичному ключі розповідає переважно про філологів – “тих, хто любить слово” і вміє живим голосом ту любов передати своїм учням; тут також представники інших творчих професій, чия доля пов’язана з Львівським університетом, Львовом взагалі.
Лінії долі, переплітаючись, творять цілісну розповідну канву. На ній, у їхньому становленні, вимальовуються образи, хай і не співмірних у своїх досягненнях, але рівних щодо знань, перейнятих гуманістичними та патріотичними ідеалами непересічних людей.
«Три перстені» – друга прижиттєва поетична збірка Богдана Ігоря Антонича. Вона побачила світ у Львові 1934-го року після попередніх публікацій окремих творів у періодиці. Збірку передруковували у всіх пізніших зібраннях творів Б. І. Антонича, однак окремою книгою (після оригінального видання) збірка виходить вперше.
Упорядкування, підготовка текстів, наукове та літературне редагування, пошук архівних матеріалів – Данило Ільницький
Автор передмови – член-кореспондент НАН України Микола Ільницький, художнє оформлення Романи Романишин та Андрія Лесіва.
У “Вибраному” з художніх творів А. Содомори – підсумок його тридцятирічної праці над оригінальним словом. Книжка містить поезію: сонети, мініатюри, катрени; прозу: новели, образки з життя, коротку повість про Горація, роман-есе “Під чужою тінню”, а також “Думки” – перенесені на папір крихти живого часу. У кожному прозовому чи поетичному рядку відчутне підґрунтя античної культури: понад піввікова праця над перекладами старогрецьких та римських, а також латиномовних письменників загострила й поглибила бачення і відчування автором як навколишнього світу, так і порухів людської душі, дала обширний матеріал для опрацювання вічних тем, зокрема, визначальної для А. Содомори теми часу. Особливе місце у “Вибраному” займає автобіографічний твір “Під чужою тінню”, де предметом зображення – стан душі, яку наснажує і настроює слово у найрізноматніших його тонах і напівтонах, барвах і відтінках. З цього твору висновуються теми різножанрових прозових і поетичних творів А. Содомори. І саме тут проакцентована наскрізна думка автора, перекладача і письменника: у творчих зусиллях людини від найдавнішої, гомерівської, доби виражене її прагнення спілкуватися з іншими людьми – з тими, які були, які є і які будуть, – у єдиному, зігрітому й освітленому одвічним Словом духовному просторі.