Ваш кошик зараз порожній!
Немає в наявності
Автор | |
---|---|
Оправа | тверда ламінована |
Формат | 170х240 мм |
ISBN | 978-966-8853-16-6 |
Кількість сторінок | 688 |
Мова оригіналу | німецька |
Мова видання | |
Перекладачі | |
Рік видання |
Праця німецької дослідниці Анни Вероніки Вендланд відкриває світ ідей австрійської Галичини. Книжка знайомить з середовищем громадських активістів ХІХ століття, які, шукаючи свою ідентичність, урешті-решт ставали поборниками ідеї всеруської культурно-духовної спільності. Це – перше в історіографії системне дослідження феномену галицького русофільства. Читач не знайде в книжці ані похвали, ані осуду цього явища. Авторка окреслює русофільство як один із консервативних напрямів розвитку дискусії про українську ідентичність. Історія досягнень і поразок русофільського руху викладена з акцентом на постатях інтелектуалів, які, опинившись на межі традиційного й модерного світів, переймалися долею своєї спільноти, прагнули бути для неї корисними. Для істориків та широкого кола читачів.
Науковий редактор українського видання Мар ̓ ян Мудрий
Книга отримала спеціальну відзнаку малого журі істориків “Форуму Видавців – 2015”
“Ця книжка має всі шанси сильно змінити поле досліджень національних рухів у Східній Європі. Вона присвячена національному проектові, котрий справив уплив на формування найбільших націй у цьому великому історичному регіоні, української та російської… Монографія Анни Вероніки Вендланд є чи не найкращою з тих, що з’явилися у цій ділянці за останні десятиліття. Ця робота ставить певний виклик для майбутніх істориків: перевершити її буде дуже тяжко, писати гірше за неї попросту немає сенсу”.
Ярослав Грицак, історик, професор Українського Католицького Університету
“Доктор Вендланд написала грандіозну та знакову працю про історичний рух, який нині є фактично забутим. Своє дослідження вона ґрунтувала на архівних матеріалах Львова, Відня та Санкт-Петербурґа, ретельно вивчаючи галицькі газети та друковану кореспонденцію, мемуари та іншу тогочасну літературу, а також опрацювавши вражаючий масив другорядних даних. Незвичайною, але безумовно цінною особливістю книги Анни Вероніки Вендланд є розділ сьомий, у якому докладно описані джерела, які вона використовувала для укладення свого численного списку активістів-русофілів”.
Міхаель Мозер, славіст, Президент Міжнародної асоціації україністів
У посібнику висвітлено формування новочасного українського суспільства, беручи до уваги адміністративно-територіальний, економічний, етносоціальний та культурно-інтелектуальний чинники; показано зміни, які відбулися протягом «довгого» дев’ятнадцятого століття в усіх сферах суспільного життя і в підсумку призвели до розриву зі старими, вибудуваними на аграрному традиціоналізмі цінностями, ставши основою для створення модерної української нації. Змістове наповнення посібника структуроване за тематично-хронологічним принципом і з урахуванням того, що життя українського суспільства тривало не в ізольованому просторі, а в тісній взаємодії з іншими народами. Читачі зможуть ознайомитися з сучасними історіографічними інтерпретаціями та головними напрямками наукових досліджень у галузі історії України ХІХ століття.
Посібник адресований викладачам, студентам, а також усім, хто цікавиться історією України.
Книга Т. Пейна “Права людини” – це роздуми про суспільне буття людини: її свободу, права, обов’язки. Коли в Америці 1791 року вперше вийшла друком ця праця, видавець відмовився від неї. Проте з часом книга все-таки стала відомою загалові і її популярності ніщо вже не могло перешкодити – вона стала наслідком успішної революції за незалежність Америки, з нею Томас Пейн брав у часть у Французькій революції. “Права людини” – твір, в якому автор особливу увагу зосереджує на системі принципів, що повинна стати основою для нових урядів. Йдеться про ті основні права людини, про дотримання яких в Україні ще потрібно боротися. Тому актуальними сьогодні є також шляхи та засоби поліпшення суспільного становища в Європі та інші цікаві спостереження, що їх пропонує Томас Пейн.
Дослідження Володимира Старосольського “Das Majoritätsprinzip” (“Принцип більшості”) вийшло друком німецькою мовою у 1916 році у Відні.
Українською мовою видається вперше.
До першого тому, за редакцією Франка Сисина, увійшли праці Михайла Зубрицького (1856-1919), опубліковані в наукових журналах та збірниках. Другий том, за редакцією Василя Сокола, міститиме автобіографію, щоденники, листи та особисті документи Михайла Зубрицького, а також бібліографію праць вченого і дослідження про нього. У третьому томі, за редакцією Франка Сисина, буде вміщено статті, які з’явилися в газетах, часто в повідомленнях про поточні справи. Кожен з томів супроводжує вступ, географічний та іменний покажчики. У публікаціях праць та матеріалів збережено оригінальну орфографію.