Додаткова інформація

Старосольський Володимир-Степан Йоахимович (8.01.1878, м. Ярослав, тепер Республіка Польща – 25.02.1942, радянський концентраційний табір у м. Маріїнську, тепер Кемеровська обл., Російська Федерація, місце поховання невідоме) – український адвокат, доктор права, теоретик держави і права, соціолог, етнополітолог, державний, громадсько-політичний та науково-освітній діяч, редактор, видавець, публіцист, заступник міністра закордонних справ Української Народної Республіки (1919/20), професор Українського Державного Університету в Кам’янці-Подільському (1919/20), Українського Вільного Університету (1921/28), Української Господарської Академії в Подєбрадах (1922/28), Львівського державного університету (1939), дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (1923), голова Української соціал-демократичної партії (1937/39), член-засновник Товариства Українських Правників у Львові (1909), член правління Союзу Українських Адвокатів у Львові (1929/39), Львівської Палати адвокатів (1928/39) та Головної ради адвокатів Польщі у Варшаві (1937/39), член-засновник Українського Правничого Товариства в Ч. С. Р. (1923), входив до редакцій правничих журналів “Життя і Право” (1927/39), “Palestra” (1910), “Nowa Palestra” (1935).

Юридичну освіту здобув в університетах Кракова (1896/97), Львова (1897/98, 1899/1900) та Відня (1898/99). На стипендію австрійського уряду, яку отримав за сприяння професора Станіслава Дністрянського, наукові стажування проходив у Берлінському (1906), Ґрацькому (1907) та Гейдельберзькому (1908, 1911/12) університетах.

Володимир Старосольський – автор досліджень в галузі права, соціології, політології та націології, зокрема: “Реформа похатної торговлі в австрийськім законодавстві” (Львів, 1901); “Причинки до теорії социольоґії” (Львів, 1902); “Нацiональний i соцiяльний момент в українськiй історії” (Відень, 1915); “Das Majoritätsprinzip” (Wien und Leipzig, 1916); “Теорія нації” (Відень, 1922); “Методольоґічна проблема в науці про державу” (Прага, 1923); “Партія в Конституції Чеськословацької республики” (Прага, 1923); “Держава і політичне право. Ч. І.” (Подєбради, 1923); “Держава і політичне право. Ч. ІІ.” (Подєбради, 1924); “До питання про форми держави” (Львів, 1925); “Внутрішня форма слова в соціологічній термінології (методологічні уваги)” (Подєбради, 1927); “Про цiннiсть права” (Львів, 1928); “З боротьби за право” (Львів, 1928); “Політичне право” (Подєбради, 1933); ”Держава і право (Причинок до проблєми правовости держави)“ (Львів, 1934); “Bohdan Kistiakowskyj und das russische soziologische Denken” (Berlin, 1929).

Запрошений на посаду професора Львівського державного університету, Володимир Старосольський був підступно заарештований радянськими каральними органами у приймальні ректора 25 грудня 1939 року та засуджений радянською владою до 8 років сибірських таборів, де, виснажений і хворий, помер у радянському таборі поблизу Маріїнська (Західний Сибір) 25 лютого 1942 р. у віці 64 роки. Тіло науковця кинули до спільної невільницької могили, слід якої стертий часом з лиця землі.