Ваш кошик зараз порожній!
190.00₴
Автор | |
---|---|
Рік видання | |
Мова оригіналу | німецька |
Перекладачі | |
Мова видання | |
Кількість сторінок | 312 |
Формат | 145х215 мм. |
Оправа | тверда ламінована |
ISBN | 978-966-8853-83-8 |
Дослідження Володимира Старосольського “Das Majoritätsprinzip” (“Принцип більшості”) вийшло друком німецькою мовою у 1916 році у Відні.
Українською мовою видається вперше.
Автор проекту видання та упорядник адвокат Михайло Петрів.
Автор біографічної статті “Володимир Старосольський – видатний український правник, вчений і суспільно-політичний діяч” Станіслав Стемпєнь.
Наукові редактори видання: Ганна Федущак-Паславська, Анна Петрів.
Старосольський Володимир-Степан Йоахимович (8.01.1878, м. Ярослав, тепер Республіка Польща – 25.02.1942, радянський концентраційний табір у м. Маріїнську, тепер Кемеровська обл., Російська Федерація, місце поховання невідоме) – український адвокат, доктор права, теоретик держави і права, соціолог, етнополітолог, державний, громадсько-політичний та науково-освітній діяч, редактор, видавець, публіцист, заступник міністра закордонних справ Української Народної Республіки (1919/20), професор Українського Державного Університету в Кам’янці-Подільському (1919/20), Українського Вільного Університету (1921/28), Української Господарської Академії в Подєбрадах (1922/28), Львівського державного університету (1939), дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (1923), голова Української соціал-демократичної партії (1937/39), член-засновник Товариства Українських Правників у Львові (1909), член правління Союзу Українських Адвокатів у Львові (1929/39), Львівської Палати адвокатів (1928/39) та Головної ради адвокатів Польщі у Варшаві (1937/39), член-засновник Українського Правничого Товариства в Ч. С. Р. (1923), входив до редакцій правничих журналів “Життя і Право” (1927/39), “Palestra” (1910), “Nowa Palestra” (1935).
Юридичну освіту здобув в університетах Кракова (1896/97), Львова (1897/98, 1899/1900) та Відня (1898/99). На стипендію австрійського уряду, яку отримав за сприяння професора Станіслава Дністрянського, наукові стажування проходив у Берлінському (1906), Ґрацькому (1907) та Гейдельберзькому (1908, 1911/12) університетах.
Володимир Старосольський – автор досліджень в галузі права, соціології, політології та націології, зокрема: “Реформа похатної торговлі в австрийськім законодавстві” (Львів, 1901); “Причинки до теорії социольоґії” (Львів, 1902); “Нацiональний i соцiяльний момент в українськiй історії” (Відень, 1915); “Das Majoritätsprinzip” (Wien und Leipzig, 1916); “Теорія нації” (Відень, 1922); “Методольоґічна проблема в науці про державу” (Прага, 1923); “Партія в Конституції Чеськословацької республики” (Прага, 1923); “Держава і політичне право. Ч. І.” (Подєбради, 1923); “Держава і політичне право. Ч. ІІ.” (Подєбради, 1924); “До питання про форми держави” (Львів, 1925); “Внутрішня форма слова в соціологічній термінології (методологічні уваги)” (Подєбради, 1927); “Про цiннiсть права” (Львів, 1928); “З боротьби за право” (Львів, 1928); “Політичне право” (Подєбради, 1933); ”Держава і право (Причинок до проблєми правовости держави)“ (Львів, 1934); “Bohdan Kistiakowskyj und das russische soziologische Denken” (Berlin, 1929).
Запрошений на посаду професора Львівського державного університету, Володимир Старосольський був підступно заарештований радянськими каральними органами у приймальні ректора 25 грудня 1939 року та засуджений радянською владою до 8 років сибірських таборів, де, виснажений і хворий, помер у радянському таборі поблизу Маріїнська (Західний Сибір) 25 лютого 1942 р. у віці 64 роки. Тіло науковця кинули до спільної невільницької могили, слід якої стертий часом з лиця землі.
Книга Т. Пейна “Права людини” – це роздуми про суспільне буття людини: її свободу, права, обов’язки. Коли в Америці 1791 року вперше вийшла друком ця праця, видавець відмовився від неї. Проте з часом книга все-таки стала відомою загалові і її популярності ніщо вже не могло перешкодити – вона стала наслідком успішної революції за незалежність Америки, з нею Томас Пейн брав у часть у Французькій революції. “Права людини” – твір, в якому автор особливу увагу зосереджує на системі принципів, що повинна стати основою для нових урядів. Йдеться про ті основні права людини, про дотримання яких в Україні ще потрібно боротися. Тому актуальними сьогодні є також шляхи та засоби поліпшення суспільного становища в Європі та інші цікаві спостереження, що їх пропонує Томас Пейн.
Спогади наймолодшої доньки Гетьмана України Павла Скоропадського охоплюють період від 1919 року до кінця Другої світової війни. Розповідь про життя родини в Німеччині після війни також містить цікаві історичні екскурси. Книжку написано у формі невеликих новел, присвячених окремим особам та подіям життя. Для найширшого кола читачів, що цікавляться українською історією.
Книга Лариси Залеської Онишкевич – це книга про війну і дітей. У ній майже фотографічно зафіксовано факти Другої світової війни в житті маленької дівчинки зі Стрия. Прощання з Батьківщиною, довга і складна дорога на Захід, життя в таборах для переміщених осіб. Про дорослішання і пошук себе, здобування освіти, про родину і про родини авторка пише легко, з гумором. Це зворушлива розповідь про гуманність і солідарність, про людську та національну гідність, про громадянську й соціальну мужність як цінність і як сенс буття людини в межових ситуаціях.
До першого тому, за редакцією Франка Сисина, увійшли праці Михайла Зубрицького (1856-1919), опубліковані в наукових журналах та збірниках. Другий том, за редакцією Василя Сокола, міститиме автобіографію, щоденники, листи та особисті документи Михайла Зубрицького, а також бібліографію праць вченого і дослідження про нього. У третьому томі, за редакцією Франка Сисина, буде вміщено статті, які з’явилися в газетах, часто в повідомленнях про поточні справи. Кожен з томів супроводжує вступ, географічний та іменний покажчики. У публікаціях праць та матеріалів збережено оригінальну орфографію.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.