Ваш кошик зараз порожній!
450.00₴ 360.00₴
| Автор | |
|---|---|
| Оправа | тверда, ламінована, матова |
| Формат | 130х200 мм |
| ISBN | 978-617-7962-51-8 |
| Кількість сторінок | 264 |
| Мова видання | |
| Рік видання |
Наталія Полонська-Василенко (1884–1973) – одна з найвідоміших дослідниць історії Південної України XVIII століття, професорка Українського вільного університету в Мюнхені та авторка фундаментальної праці «Історія України» (перше видання: 1972–1976).
«Україна в XVIII столітті (1725–1797)» – це її рання, досі неопублікована й практично невідома дослідникам історична синтеза, завершена 1944 року – під час Другої світової війни. У цій праці підсумовано масштабні дослідження Полонської-Василенко 1920–1930-х років і запропоновано оригінальне бачення історії України XVIII століття. Хронологічно книга охоплює період від другої чверті XVIII століття до появи «Енеїди» Івана Котляревського, а географічно – усі українські етнічні землі.
Видання підготовлене на основі машинописного оригіналу, що зберігається в особистій колекції Полонської-Василенко у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України у Києві.
Книга поглиблює знання про історію України та призначена для широкої читацької аудиторії.
Редакторка Вікторія Сергієнко
У посібнику висвітлено формування новочасного українського суспільства, беручи до уваги адміністративно-територіальний, економічний, етносоціальний та культурно-інтелектуальний чинники; показано зміни, які відбулися протягом «довгого» дев’ятнадцятого століття в усіх сферах суспільного життя і в підсумку призвели до розриву зі старими, вибудуваними на аграрному традиціоналізмі цінностями, ставши основою для створення модерної української нації. Змістове наповнення посібника структуроване за тематично-хронологічним принципом і з урахуванням того, що життя українського суспільства тривало не в ізольованому просторі, а в тісній взаємодії з іншими народами. Читачі зможуть ознайомитися з сучасними історіографічними інтерпретаціями та головними напрямками наукових досліджень у галузі історії України ХІХ століття.
Посібник адресований викладачам, студентам, а також усім, хто цікавиться історією України.
Маркіз де Кондорсе – єдиний з плеяди великих французьких просвітників, кому вдалося дожити до Великої революції, що розпочалась 1789 року. Натхнений прикладом американської революції, він прагнув утілити високі ідеали епохи в політичну практику.
Основні теми пропонованої читачеві добірки текстів: наукова критика способу проведення виборів, який, до речі, є найпоширенішим і сьогодні; опрацювання нової виборчої методи, яка б істотно обмежила вплив випадкових чинників на підсумки голосування й убезпечила б як від охлократії, так і від олігархічно симульованої демократії. Особливу увагу Кондорсе приділяє ефективним засобам контролю громадян за діями влади і несумісності відлучення жінок від прав громадянина з самою природою республіки.
Книга Т. Пейна “Права людини” – це роздуми про суспільне буття людини: її свободу, права, обов’язки. Коли в Америці 1791 року вперше вийшла друком ця праця, видавець відмовився від неї. Проте з часом книга все-таки стала відомою загалові і її популярності ніщо вже не могло перешкодити – вона стала наслідком успішної революції за незалежність Америки, з нею Томас Пейн брав у часть у Французькій революції. “Права людини” – твір, в якому автор особливу увагу зосереджує на системі принципів, що повинна стати основою для нових урядів. Йдеться про ті основні права людини, про дотримання яких в Україні ще потрібно боротися. Тому актуальними сьогодні є також шляхи та засоби поліпшення суспільного становища в Європі та інші цікаві спостереження, що їх пропонує Томас Пейн.
Книга відомого фінського журналіста Юкки Рислаккі присвячена маловідомим героїчним сторінкам історії Воркутинського повстання 1953 року. Воркутинське повстання, як і Норільське та Кенгірське, завдало вирішального удару по всій системі ГУЛАГу, змусило кремлівських вождів відступити, похитнуло віру в могутність всієї совєтської системи. Автор спирається як на вже опубліковані дослідження, так і на результати власної архівної роботи. Книга не лише розширює нашу уяву про масштаби опору сталінській репресивній машині, а й є меморіалом пам’яті про дух, звитягу, біль і страждання воркутинських повстанців. Воркутинське повстання – це приклад того, як велич і нескореність людського духу ламає, здавалось би, нездоланні табірні мури та виходить поза межі можливого.