Ваш кошик зараз порожній!
Немає в наявності
Автор | |
---|---|
Оправа | тверда ламінована |
Формат | 170х240 мм |
ISBN | 978-966-8853-16-6 |
Кількість сторінок | 688 |
Мова оригіналу | німецька |
Мова видання | |
Перекладачі | |
Рік видання |
Праця німецької дослідниці Анни Вероніки Вендланд відкриває світ ідей австрійської Галичини. Книжка знайомить з середовищем громадських активістів ХІХ століття, які, шукаючи свою ідентичність, урешті-решт ставали поборниками ідеї всеруської культурно-духовної спільності. Це – перше в історіографії системне дослідження феномену галицького русофільства. Читач не знайде в книжці ані похвали, ані осуду цього явища. Авторка окреслює русофільство як один із консервативних напрямів розвитку дискусії про українську ідентичність. Історія досягнень і поразок русофільського руху викладена з акцентом на постатях інтелектуалів, які, опинившись на межі традиційного й модерного світів, переймалися долею своєї спільноти, прагнули бути для неї корисними. Для істориків та широкого кола читачів.
Науковий редактор українського видання Мар ̓ ян Мудрий
Книга отримала спеціальну відзнаку малого журі істориків “Форуму Видавців – 2015”
“Ця книжка має всі шанси сильно змінити поле досліджень національних рухів у Східній Європі. Вона присвячена національному проектові, котрий справив уплив на формування найбільших націй у цьому великому історичному регіоні, української та російської… Монографія Анни Вероніки Вендланд є чи не найкращою з тих, що з’явилися у цій ділянці за останні десятиліття. Ця робота ставить певний виклик для майбутніх істориків: перевершити її буде дуже тяжко, писати гірше за неї попросту немає сенсу”.
Ярослав Грицак, історик, професор Українського Католицького Університету
“Доктор Вендланд написала грандіозну та знакову працю про історичний рух, який нині є фактично забутим. Своє дослідження вона ґрунтувала на архівних матеріалах Львова, Відня та Санкт-Петербурґа, ретельно вивчаючи галицькі газети та друковану кореспонденцію, мемуари та іншу тогочасну літературу, а також опрацювавши вражаючий масив другорядних даних. Незвичайною, але безумовно цінною особливістю книги Анни Вероніки Вендланд є розділ сьомий, у якому докладно описані джерела, які вона використовувала для укладення свого численного списку активістів-русофілів”.
Міхаель Мозер, славіст, Президент Міжнародної асоціації україністів
Книга Т. Пейна “Права людини” – це роздуми про суспільне буття людини: її свободу, права, обов’язки. Коли в Америці 1791 року вперше вийшла друком ця праця, видавець відмовився від неї. Проте з часом книга все-таки стала відомою загалові і її популярності ніщо вже не могло перешкодити – вона стала наслідком успішної революції за незалежність Америки, з нею Томас Пейн брав у часть у Французькій революції. “Права людини” – твір, в якому автор особливу увагу зосереджує на системі принципів, що повинна стати основою для нових урядів. Йдеться про ті основні права людини, про дотримання яких в Україні ще потрібно боротися. Тому актуальними сьогодні є також шляхи та засоби поліпшення суспільного становища в Європі та інші цікаві спостереження, що їх пропонує Томас Пейн.
Дослідження Володимира Старосольського “Das Majoritätsprinzip” (“Принцип більшості”) вийшло друком німецькою мовою у 1916 році у Відні.
Українською мовою видається вперше.
Книга відомого фінського журналіста Юкки Рислаккі присвячена маловідомим героїчним сторінкам історії Воркутинського повстання 1953 року. Воркутинське повстання, як і Норільське та Кенгірське, завдало вирішального удару по всій системі ГУЛАГу, змусило кремлівських вождів відступити, похитнуло віру в могутність всієї совєтської системи. Автор спирається як на вже опубліковані дослідження, так і на результати власної архівної роботи. Книга не лише розширює нашу уяву про масштаби опору сталінській репресивній машині, а й є меморіалом пам’яті про дух, звитягу, біль і страждання воркутинських повстанців. Воркутинське повстання – це приклад того, як велич і нескореність людського духу ламає, здавалось би, нездоланні табірні мури та виходить поза межі можливого.
До першого тому, за редакцією Франка Сисина, увійшли праці Михайла Зубрицького (1856-1919), опубліковані в наукових журналах та збірниках. Другий том, за редакцією Василя Сокола, міститиме автобіографію, щоденники, листи та особисті документи Михайла Зубрицького, а також бібліографію праць вченого і дослідження про нього. У третьому томі, за редакцією Франка Сисина, буде вміщено статті, які з’явилися в газетах, часто в повідомленнях про поточні справи. Кожен з томів супроводжує вступ, географічний та іменний покажчики. У публікаціях праць та матеріалів збережено оригінальну орфографію.