Ваш кошик зараз порожній!
Немає в наявності
Автор | |
---|---|
Оправа | тверда ламінована |
Формат | 145х200 мм |
ISBN | 978-617-7962-05-1 |
Кількість сторінок | 164 |
Мова видання | |
Рік видання |
2-ге видання
“Зів’яле листя” з перших поетичних рядків і до останніх дарує читачам нагоду розгорнути власне бачення любові. Перед нами чи не перша спроба художньо візуалізувати ліричні переживання поета, яку запропонувало наймолодше покоління львівських художників. (Автори художнього оформлення – талановиті митці Романа Романишин і Андрій Лесів.) Унікальність цього видання передусім у його композиції: сторінки оздоблені автографами поезій „Зів’ялого листя”, що знайдені в архівах Києва та Львова. У книжці збережено всі коментарі І. Франка до його поезій. Поетична збірка мимоволі нагадує альбоми початку ХХ століття із дбайливо вкладеними сухими рослинами. Книжка багато ілюстрована світлинами жінок епохи Франка.
Книга потрапила до списку 13 найкращих книг “Форуму видавців 2006”
Роман-есе відомого українського перекладача і письменника – його третій крок в оригінальній прозі. Автор спробував показати, чим є слово в житті кожної людини, зокрема, як те слово творить людину, впливає на її світосприймання, світовідчуття, настрої. У книзі більше життєвого, ситуаційного, живописного, тут в оповідній, настроєвій канві подані роздуми над Словом оригінальним і перекладним, постаті літераторів, перекладачів, професорів та науковців, багатьох, хто залишив живий слід у пам’яті автора.
Дві праці Андрія Содомори, видані в “Літописі”, закріплюють у вітчизняній культурі повноцінний новий жанр перекладацьких есе, об’єднаних роздумами над складністю перекладу культури, що сформувала образ і звучання слова.
Книга буде цікавою перекладачам, філологам, усім, хто закоханий у слово.
Книга стала лауреатом в номінації “Елітарна книга” (художня література та есеїстика українських авторів) в конкурсі “Форуму видавців 2001”
“На час оглянься добрими очима – усе, що міг, він дав” (Емілі Дікінсон). У тому часі – постаті, обличчя, голоси. Книжка в есеїстичному ключі розповідає переважно про філологів – “тих, хто любить слово” і вміє живим голосом ту любов передати своїм учням; тут також представники інших творчих професій, чия доля пов’язана з Львівським університетом, Львовом взагалі.
Лінії долі, переплітаючись, творять цілісну розповідну канву. На ній, у їхньому становленні, вимальовуються образи, хай і не співмірних у своїх досягненнях, але рівних щодо знань, перейнятих гуманістичними та патріотичними ідеалами непересічних людей.
«Три перстені» – друга прижиттєва поетична збірка Богдана Ігоря Антонича. Вона побачила світ у Львові 1934-го року після попередніх публікацій окремих творів у періодиці. Збірку передруковували у всіх пізніших зібраннях творів Б. І. Антонича, однак окремою книгою (після оригінального видання) збірка виходить вперше.
Упорядкування, підготовка текстів, наукове та літературне редагування, пошук архівних матеріалів – Данило Ільницький
Автор передмови – член-кореспондент НАН України Микола Ільницький, художнє оформлення Романи Романишин та Андрія Лесіва.
У книжці – розповідь про вихід у світ українського перекладу новознайденої тоді комедії давньогрецького драматурга Менандра “Відлюдник” (1962).