Принцип більшості

Автор: 
Володимир Старосольський
Рік видання: 
2018
Мова оригіналу: 
німецька
Перекладачі: 
Костянтин Поліщук
Мова видання: 
українська
Кількість сторінок: 
312
Формат: 
145х215 мм
ISBN: 
978–966–8853–83–8

Група

Дослідження Володимира Старосольського «Das Majoritätsprinzip» («Принцип більшості») вийшло друком німецькою мовою у 1916 році у Відні.
Українською мовою видається вперше.

Автор проекту видання та упорядник адвокат Михайло Петрів.

Автор біографічної статті «Володимир Старосольський – видатний український правник, вчений і суспільно-політичний діяч» Станіслав Стемпєнь.

Наукові редактори видання: Ганна Федущак-Паславська, Анна Петрів.

Старосольський Володимир-Степан Йоахимович (8.01.1878, м. Ярослав, тепер Республіка Польща – 25.02.1942, радянський концентраційний табір у м. Маріїнську, тепер Кемеровська обл., Російська Федерація, місце поховання невідоме) – український адвокат, доктор права, теоретик держави і права, соціолог, етнополітолог, державний, громадсько-політичний та науково-освітній діяч, редактор, видавець, публіцист, заступник міністра закордонних справ Української Народної Республіки (1919/20), професор Українського Державного Університету в Кам’янці-Подільському (1919/20), Українського Вільного Університету (1921/28), Української Господарської Академії в Подєбрадах (1922/28), Львівського державного університету (1939), дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (1923), голова Української соціал-демократичної партії (1937/39), член-засновник Товариства Українських Правників у Львові (1909), член правління Союзу Українських Адвокатів у Львові (1929/39), Львівської Палати адвокатів (1928/39) та Головної ради адвокатів Польщі у Варшаві (1937/39), член-засновник Українського Правничого Товариства в Ч. С. Р. (1923), входив до редакцій правничих журналів «Життя і Право» (1927/39), «Palestra» (1910), «Nowa Palestra» (1935). 

Юридичну освіту здобув в університетах Кракова (1896/97), Львова (1897/98, 1899/1900) та Відня (1898/99). На стипендію австрійського уряду, яку отримав за сприяння професора Станіслава Дністрянського, наукові стажування проходив у Берлінському (1906), Ґрацькому (1907) та Гейдельберзькому (1908, 1911/12) університетах. 

Володимир Старосольський – автор досліджень в галузі права, соціології, політології та націології, зокрема: «Реформа похатної торговлі в австрийськім законодавстві» (Львів, 1901); «Причинки до теорії социольоґії» (Львів, 1902); «Нацiональний i соцiяльний момент в українськiй історії» (Відень, 1915); «Das Majoritätsprinzip» (Wien und Leipzig, 1916); «Теорія нації» (Відень, 1922); «Методольоґічна проблема в науці про державу» (Прага, 1923); «Партія в Конституції Чеськословацької республики» (Прага, 1923); «Держава і політичне право. Ч. І.» (Подєбради, 1923); «Держава і політичне право. Ч. ІІ.» (Подєбради, 1924); «До питання про форми держави (Львів, 1925); «Внутрішня форма слова в соціологічній термінології (методологічні уваги)» (Подєбради, 1927); «Про цiннiсть права» (Львів, 1928); «З боротьби за право» (Львів, 1928); «Політичне право» (Подєбради, 1933); «Держава і право (Причинок до проблєми правовости держави)» (Львів, 1934); «Bohdan Kistiakowskyj und das russische soziologische Denken» (Berlin, 1929).

Запрошений на посаду професора Львівського державного університету, Володимир Старосольський був підступно заарештований радянськими каральними органами у приймальні ректора 25 грудня 1939 року та засуджений радянською владою до 8 років сибірських таборів, де, виснажений і хворий, помер у радянському таборі поблизу Маріїнська (Західний Сибір) 25 лютого 1942 р. у віці 64 роки. Тіло науковця кинули до спільної невільницької могили, слід якої стертий часом з лиця землі.