Поетична збірка Христини Потапенко “Філософія сонця” попри глибинну інтимність емоційних переживань та ностальгійність пошуку справжніх почуттів, які мов сонце освітлюють екзистенційний світ людини і просвітлюють сутнісність усього значущого в ньому, є яскравою фіксацією суспільних, культурних, і духовних координат сучасного українського суспільства.
Окремі тексти молодої поетеси можна розглядати не лише як мініатюрні наративи життєвого світу авторки, аксіологічні орієнтири її світосприймання та світобачення, а й як мікросюжети духу часу українського світу з його колективними травмами і сподіваннями, що добро переможе зло.