Літературознавство

У книзі «Без рутини. Про поезію Віслави Шимборської та Збіґнєва Герберта» Войцех Ліґенза пропонує цікаве порівняння поезії Віслави Шимборської та Збіґнєва Герберта крізь призму неканонічного, позбавленого усталених літературно-критичних норм і зразків аналізу світосприйняття двох поетів.

Проблему авторської свідомості досліджено на прикладі творчості Віктора Петрова-Домонтовича – однієї з найзагадковіших постатей в історії української літератури ХХ ст. Висвітлено дискусійні питання сучасного літературознавства: який зв’язок між письменником як реальною особою і автором як текстуальною стратегією; чи може читач розшифрувати авторські думки; які “сліди” присутності автора в тексті?

Зібрані у цьому збірнику статті та дослідження розглядають сучасні напрями в українській та світовій драмі, підсумовуючи у вибраних п'єсах деякі значні історичні події та аналізуючи драми у порівняльному аспекті із західньоевропейською драмою. В основу вибору авторів та творів покладено їхню якість і приналежність до української літератури (себто, драматичні твори, написані українською мовою в різних країнах світу).

Книга містить матеріали Лекції на пошану Соломії Павличко "Соло триває... нові голоси" № 4: Юрко Прохасько, "Чи можлива історія 'галицької літератури'?". До збірника увійшли статті М. Павлишина «Історія літератури і здоровий глузд», А. Білої «Канон та альтернатива: досвід літератури ХХ століття», Л. Ушкалова «Література галицька, слобідська та інші: принцип коекзистенції»; а також А. Заярнюка, І. Юника, Ю. Ємець-Доброносової, Я. Поліщука, Р. Чопика, П. Рихло.